ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

Головна

ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ

      Перша письмова згадка про поселення під назвою Ковель датована 1310 роком і є одним з найстаріших міст Західної України. Землі, на яких знаходився Ковель, в той час належали до Литовського князівства, аж поки в 1569 році Литва і Польща не об’єднались у єдину державу. В 1518 році поселення стало містом, отримало назву Ковель і магдебурзьке право. На печатці 1782 року було зображено земну кулю, а над нею хрест. У 1795 році, під час третього розділу Польщі, місто відійшло до Російської імперії. З 1921 року Ковель знову знаходився під владою Польщі, аж до приєднання Західної України до УРСР, що відбулось 17 вересня 1939 року.

       Новітня історія міста поєднана з Україною. З 1939 року Ковель входить до складу Волинської області УРСР, а з 24 серпня 1991 року, з набуттям Україною незалежності, місто Ковель є невіддільною складовою частиною української держави. Місто сьогодні вважається одним з найбільших транспортних центрів України. Історичних пам’яток у місті збереглося мало. Зараз місто є районним центром і містом залізничників на Волині.

    Перший парафіяльний храм у Ковелі був побудований приблизно в 1591 році. Пізніше цей храм був знищений і відбудований завдяки волинському воєводі Лещинському. Наново був посвячений у 1725 році єпископом Стефаном Рупнєвським. Після пожежі у 1854 році парафіяни разом з настоятелем Міхалом Боратинським побудували нову, теж дерев’яну святиню. Цей храм уцілів в часи Великої Вітчизняної війни і був знищений місцевою владою після 1945 року.

      У 1924 – 1931 роках у Ковелі повстає новий мурований храм – найбільший храм у Луцькій єпархії. Храм під назвою святого Станіслава Єпископа та Мученника був побудований на території, яку спеціально виділила влада міста. Ініціатором будови храму був священник Фелікс Шнарбаховський – місцевий настоятель. Запроектував цей храм архітектор з Варшави – Кононовіч, а головним будівничим був Юзеф Кардаш. Після смерті священника Шнарбаховського, справу будівництва костелу “Пам’ятника Крові і Слави”, взяв у свої руки Мар’ян Токажевський – один з найбільш відомих душпастирів у Луцькій єпархії (замордований діячами НКВД в 1941 року).

       Храм був побудований у стилі готицько-надвіслянському. Був побудований у вигляді хреста і мав спеціальне приміщення на каплицю для військових. У 1941 розпочалася війна і це перешкодило закінченню будови святині, її внутрішньому оздобленню. Великий вклад у будову храму внесли ковельські парафіяни, місцеві залізничники, але передусім американська Полонія. У 1944 році під час бомбардування міста, храм було частково ушкоджено, а повністю розібрали його місцеві влади після 1945 року.

     У 1938 році парафія у Ковелі нараховувала 14728 вірних. Від 1944 року парафія практично перестала існувати. Католики, котрі під час військових дій не втекли за Буг, користувалися послугами душупастирів зі Львова.

   У жовтні 1993 року відроджується парафія св. Анни в Ковелі. 5 грудня цього ж року, на запрошення львівського Архієпископа Мар’яна Яворського, до праці у ковельській парафії приїхали три перші брати з Провінції Матері Божої Ангельської у Польщі: Роджер Мулярчик, Граціян Пьотровські і брат Адріан Бжузка. Святиню заміняла тимчасова каплиця, котра була зроблена у приватному будинку на бульварі Лесі Українки.

        У 1994 році священники разом зі своїми парафіянами звернулися до місцевих влад з проханням про виділення місця під побудову храму. Мер міста Анатолій Семенюк, а також рішення міськвиконкому не дали дозволу на побудову нової святині, але виділили територію, на яку можна було перенести унікальну пам’ятку архітектури XVII століття – костел Успіння Пресвятої Діви Марії, що знаходився у селі Вишеньки Рожищенського району у дуже зруйнованому стані.

     5 грудня 1994 року розпочалися будівельні розчищення території і перші будівельні роботи під керівництвом ковельських архітекторів: Олександра Ключука і Петра Пекарчука. Вищезгаданий храм був побудований у 1639 році і посвячений єпископом Анжеєм Гембіцким. Під час наїзду татар і шведів храм був частково зруйнований і почав занепадати. В 1771 році пан Станіслав Манєцкі – володар села Вишеньки, відновив храм. Після пожежі у 1847 році храм частково відреставрували, а в 1858-1859 роках відбудували повністю завдяки старанням єпископа Кацпра Боровскєґо та вірних.

         Архітектура храму досить проста – велика зрубова скриня, згідно з давнім теслярським мистецтвом будування, поставлена на фундаменті нижнього храму. Дах має два яруси, покритий гонтом з трикутними верхівками. По боках фронтової елевації знаходяться дві вежі. Зовнішні і внутрішні стіни храму обшальовані деревом.

      Останнім настоятелем у Вишеньках був Станіслав Домбровський. Після 1945 року святиня служила господарським приміщенням, місцем для зливання молока для місцевого колгоспу. Храм Успіння Пресвятої Діви Марії єдиний уцілівший дерев’яний храм на території Луцької єпархії. Усього таких дерев’яних святинь було три. І саме цей храм було перенесено і відреставровано у Ковелі. Посвячення храму відбулося 12 жовтня 1996 року єпископом Летманом з Німеччини з міста Вехта.

         18 квітня 1997 року Генеральний Міністр ерегував Дім Братів Менших св. Франциска Ассізького у Ковелі з філіальними домами у Раві-Руській та Судовій Вишні. Після отримання згоди на будову дому поруч з парафіяльним храмом наприкінці липня 1998 року було розпочато будову. В половині грудня 2000 року було закінчено другий поверх дому, де було розташовано домову каплицю і кімнати для братів. Брати розпочали спільнотове життя в новобудові. В 2001 році був закінчений також перший поверх, на котрому розташували кімнати для гостей, їдальню, сальку рекреаційну і кухню.

        Дім повстав завдяки фундаціям Генеральної Курії і Францисканського Місійного Осередка в Австрії.

        Брати обслуговують також доїздову парафію в с. Голоби.

         Храмове свято:

– 26 липня – Св. Анни;
– 15 серпня – Успіння Пресвятої Діви Марії.

ДУШПАСТИРІ ПАРАФІЇ

Настоятелі Парафії

1. бр. Роґер Мулярчик, ofm (1992 – 1997)
2. бр. Зигмунд Майхер, ofm (1997 – 2005)
3. бр. Тадеуш Павлович, ofm (2005 – 2006)
4. бр. Полікарп Стрілківський, ofm (2006 – 2010)
5. бр. Тадеуш Фостаковський, ofm (2010 – )

Вікарії Парафії

1. бр. Граціан Пьотровський, ofm (1993 – 1994)
2. бр. Зигмунт Майхер, ofm (1994 – 1997)
3. бр. Євгеніуш Квятковський, ofm (1997 – 1998)
4. бр. Маріуш Уніжицький, ofm (1998 – 2002)
5. бр. Тадеуш Павлович, ofm (2000 – 2005)
6. бр. Вацлав Буяк, ofm (2005 – 2006)
7. бр. Бенедикт Свідерський, ofm (2006 – 2007)
8. бр. Роберт Пилипчук, ofm (2007)
9. бр. Августин Сіцінський, ofm (2007 – 2014)
10. бр. Вікторин Мушинський, ofm (2014)
11. бр. Флоріян Кравенський, ofm (2015)
12. бр. Мирон Шалавінський, ofm (2015 – )

Брати

1. бр. Адріан Бжузка, ofm (1993 – 1998)
2. бр. Річард Стопа, ofm (2006)
3. бр. Альберт Туровський, ofm (2014 – )


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)