Говорять, що не одяг прикрашує людину, але людину без одягу сприймають тільки тілесно. Дух відкривається, коли прикриваємо тіло-звідси в найбільш урядових актах вживають багато оздобленого літургійного одягу. Одяг виражає одягнення благодаттю оправдання і виносить понад людську природу. Читаючи опис Страстей Христових, нашу увагу вражає обряд вояків, котрі одягали та здирали з Ісуса одяг. Спочатку одягли Його в червону шату, вкладаючи одночасно на голову тернову корону. Після того, як наглумилися з Ісуса, здерли з нього червоний одяг, та одягнули на Нього Його власний одяг. Після розіпяття кинули жереб про одяг Ісуса. А коли нарешті помер на хресті,розірвалася заслона єрусалимського храму, подібно, як первосвященик Каяфа розірвав свої шати, зі згіршення словами Ісуса. Востаннє Йосип з Арматеї завинув Ісусове тіло в чисте полотно і поховав у своєму гробі. Але перед цим у Вербну неділю, люди стелилт свої плащі під копитами осляти на котрому тріумфально вїзджав Ісус Христос в Єрусалим.

Ще раніше, на самому початку історії людськості, коли люди втратили єдність з Творцем, Бог одягнув їх в шкіряний одяг. Одне із старожитніх єврейських оповідань, повчає, що Бог використав шкіру змії, котру вона залишила, і одягнув в неї Адама і Єву. Це є тільки старожитнє пояснення, котре містить інтуіційне. Можливо це була спроба пояснити, про який одяг йде мова, пояснює факт, що наготу Адама і Єви називали (Арумім), змій був найхитріший з усіх творінь і його хитрість називали (Арум). Одіж зі шкіри Біблія назвала (ОР), але це слово посідає ті самі голосні, що і попередній вираз. Це тільки співставлення , котре могло старожитньому читачеві оригіналу підказувати саме такі припущення. Коли читаємо про те, що люди під час в’їзду в Єрусалим стелили свій одяг під ноги Ісуса, спів ставляю цю сцену з тим, що змій скидає свою шкіру – загальна переміна в нові форми любові, та кінець існування котре уподібнює людину до змії, котра вкусила її смертю. Ісус порівнює себе до змія, котрого Мойсей підняв на стовпі. Бо в Ньому звершилася перемога над гріхом та смертю, тобто над змієм. Скидання шкіри змією в багатьох релігіях означає ідею відродження в новій постаті.
Коли каменували Степана, евреї залишили свій одяг біля ніг молодого Шавла,щоб не мати нічого спільного з цим злочином. Коли змія починає скидати шкіру, її очі нічого не бать, є сліпою, такий стан може продовжуватися три дні, вона тоді немов померла. Не бачимо визволення, немов би сліпі на спасіння, котре звершується в нас дякуючи благодаті, котру Христос дарував нам на дереві хреста, саме тоді, коли здирали з нього остатній одяг