ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

АВРЕЛИЙ АВГУСТИН. О СУПРУЖЕСТВЕ И ПОХОТИ. 420г.

Глава IV
Естественное благо супружества. Всякий союз по природе своей избегает обманывающего участника. Какая супружеская целомудренность является истинной. Девственность и целомудренность не истинны, если они не основаны на истинной вере
Соединение мужчины и женщины для рождения детей – это естественное благо супружества. Но этим благом дурно пользуется тот, кто использует его животным образом, так, что стремление его направлено на удовлетворение жажды телесных наслаждений, а не желании продолжения рода.
У некоторых животных, не имеющих разума, а также у многих птиц наблюдается нечто похожее на супружеский союз: и брачное искусство гнездования, и поочередное сидение на яйцах, и поиск пищи; при этом очевидно, что когда они спариваются, они, скорее всего, занимаются делом продолжения рода, а не удовлетворяют свою похоть.
Из этих двух дел подобным человеческому в животном является то, которое в человеке подобно животному, то есть дело продолжения рода.
Я уже сказал, что к природе супружества относится то, что мужчина и женщина соединяются в союз ради рождения потомства, при этом они не обманывают друг друга, так как любой союз по определению не имеет целью обман союзников. Этим очевиднейшим благом супружества обладают даже люди, которые не являются приверженцами Христовой веры; однако пользуясь этим благом не на основе истинной веры, они устремляются ко злу и греху.

Докладніше

Вот почему Бог сводит вас с определенными людьми, а затем отпускает их

Вы согласны, что иногда трудно объяснить, почему вы что-то к кому-то чувствуете? Почему с одними людьми что-то «щелкает», почему вы вдруг чувствуете некую связь с незнакомцем? Такое ощущение, что сам Бог сводит нас с определенными людьми, потому что в данный момент они нужны в нашей жизни. Это люди, которые научат нас важным урокам о жизни и о нас самих.

И есть причина, почему нас притягивает к определенным людям. Оглядываясь назад, я понимаю, что нет ни одного человека, с которым я чувствовала связь, который бы не научил меня чему-то, который бы не сыграл в моей жизни важную роль.

Докладніше

Огляд висловлювань Папи Франциска про роль жінки у Церкві й у суспільстві.

Огляд висловлювань Папи Франциска про роль жінки у Церкві й у суспільстві.

До Міжнародного жіночого дня подаємо огляд висловлювань Папи Франциска про роль жінки у Церкві й у суспільстві.
Підбірку підготувало Радіо Ватикану.

«Першими свідками Воскресіння були жінки. І це прекрасно. У цьому, певним чином, полягає місія жінок», – ці слова Його Святість промовив уже на другій загальній аудієнції свого понтифікату, 3 квітня 2013 року. Незабаром віряни призвичаяться до часто імпровізованих промов нового Папи на захист жінок. За нагоди Понтифік згадував також про жіночі постаті, які вплинули на його шлях віри, як, наприклад, бабуся Роза чи молода черниця-новичка зі Згромадження Малих Сестер Внебовзяття, що тримала його на руках, коли він був немовлям.

Докладніше

ЧОМУ піст триває СОРОК ДНІВ?

ЧОМУ піст триває СОРОК ДНІВ?Чи замислювалися ви коли-небудь, чому Великий піст триває саме 40 днів? Чому не десять чи п’ятдесят?

На перший погляд, відповідь лежить на поверхні: тому що Ісус постив в пустелі 40 днів. А чому Він обрав саме таку кількість днів, не більше і не менше?

Якщо ми звернемося до Старого Заповіту, то виявимо, що Ной провів в ковчезі ті ж 40 днів. Стільки ж днів був Мойсей на горі Синай, коли отримав скрижалі Завіту. Ще раз цифра 40 спливає, коли ми згадуємо, скільки років євреї блукали по пустелі.

Цікаво буде зазначити, що і вагітність триває в більшості випадків 40 тижнів.

Виходить, що цифра 40 завжди пов’язана з появою чогось нового, з народженням. У разі Ноя, це нове народження світу. У разі Мойсея – народження народу Завіту. Для ізраїльтян-кочівників починався новий період не просто осілого, але вільного способу життя на своїй землі і в своїй країні.

Чому Ісус постить 40 днів? Тому що в цей момент відбувається народження нового Ізраїлю, примиритися з Богом. Народу, у якого Закон написаний в серцях, а не на кам’яних скрижалях.

Докладніше

Свічка Марії

Свічка МаріїСорок днів після Різдва в Єрусалимі від V століття святкували окреме свято. Воно називалося або свято Стрітення або свято Очищення.У цей день святкували жертвування Ісуса в храмі. Народна побожність завжди пов’язувала це свято з Марією і тому назвала його Ліхтмесс Марії Колись цим святом закінчувався різдвяний час. Літургійна реформа скоротила різдвяний час і сьогодні він закінчується святом хрещення Ісуса. У Римі на свято жертвування Господа проводили святкову процесію зі світлом. Цим церква, напевно, перейняла поганську процесію очищення яка звично відбувалася в Римі на початку лютого, тож, тут також помітні язичницькі корені свята, вони показують, що для християн свято мало первісне значення. Що, однак, свято може сказати нам сьогодні ?

Докладніше

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВЕЦЬ ДОВІВ, ЩО МОЛИТВА ЗМІНЮЄ КРОВ І ДІЙСНО ЛІКУЄ

Чи справді молитва має цілющу силу? Вчений вирішив перевірити це експериментальним шляхом. Досліди тривали 15 років. Науковець брав венозну і капілярну кров у добровольців, робив її аналіз. А потім просив досліджуваного або когось із близьких читати молитву протягом 10-15 хвилин, подумки або вголос. Після цього знову робили аналіз венозної та капілярної крові. І вона різнилася!Ще зі студенських років я займався дослідженням лейкоцитів — це клітини крові, які захищають нас від проникнення хвороботворних мікробів, — розповідає Михайло Лазорик, дослідник, кандидат медичних наук, автор 166 патентів та 15 ліцензій. — Я досконало вивчив явище фагоцитозу, коли лейкоцити пожирають інфекцію, визначив ферменти та деякі речовини у лейкоцитах і фагоцитах. Пізніше я випадково виявив, що лейкоцити у капілярній та венозній крові мають різну активність, а також винайшов метод визначення цих клітин не лише у мазку (загальноприйняте визначення лейкоцитарної формули крові), а у системі Si, коли їх можна визначати у конкретних цифрах на літр, а також виявити кількість мікробів, поглинутих лейкоцитами (так зване мікробне число). А там виявив абсолютно інші закономірності, ніж у мазках. Зачепився за це, почав вивчати докладніше. Зокрема, вивчав ці зміни до та після різних хвороб, до та після впливу мінеральних вод, іглотерапії, лікування ваннами.

Докладніше

Жорж Бернанос. Диалоги кармелиток.

Перевод ЮЛИИ ГИНЗБУРГ

«Диалоги кармелиток» (1948) были написаны замечательным фран¬цузским католическим писателем Жоржем Бернаносом (1888—1948) за несколько месяцев до смерти. Единственная пьеса романиста стала не только хронологически последним его сочинением, но и ду¬ховным завещанием, вобравшим в себя итоги многих размышлений, длившихся всю его жизнь. Между тем начинался этот труд как рядовая заказная работа профессионального литератора. В 1947 году священник отец Брюкберже сделал сценарий фильма по новелле не¬мецкой писательницы Гертруды фон Лефорт «Последняя на эшафоте» и обратился к Бернаносу с просьбой написать диалоги для будущего фильма; литературный первоисточник был Бернаносу давно и хорошо знаком, и он принял предложение.
Сюжетом для новеллы Гертруды фон Лефорт, написанной в 1931 году, послужило подлинное историческое событие. 17 июля 1794 года за десять дней до конца якобинского террора шестнадцать монахинь кармелитского монастыря в Компьене были приговорены к смерти революционным трибуналом и в тот же день гильотинированы на одной из площадей Парижа. Одна из них, сестра Мария от Воплощения Сына Божия, случайно избежала ареста и оставила рассказ о судьбе своих подруг. В 1906 году папа Пий X причислил шестнадцать монахинь к лику блаженных.

Докладніше

Папа до священиків

Папа до священиків

Папа до священиків: втікайте від кар’єризму, що є справжньою чумою
У суботу, 1 квітня 2017 р., Папа Франциск прийняв спільноту Папської Іспанської Колегії святого Йосифа в Римі з нагоди 125-річчя від її заснування. Промовляючи до священиків, які продовжують у Римі своє навчання, Святіший Отець коментував Ісусові слова з Його розмови з книжником, який запитував про найбільшу заповідь: «Любитимеш Господа Бога твого всім серцем твоїм, твоєю душею і всіма силами твоїми».
«Любити всім серцем, – пояснив Наступник святого Петра, – означає любити без застережень і без двозначності, без фальшивих інтересів, не шукаючи особистого успіху, ні кар’єри. А душпастирське милосердя вимагає того, щоб вступати в контакт з іншою особою, намагаючись її зрозуміти, приймаючи її та від щирого серця прощаючи».
Але, за словами Папи, зростати в цьому милосерді неможливо в самотності, і саме для того «Господь покликав нас творити спільноту, щоби ця любов могла поєднати всіх священиків спеціальними узами в служінні та в братерстві. Для цього потрібна допомога Святого Духа, але також особисте духовне змагання».

Докладніше

… Увійду в святиню свого серця.

... Увійду в святиню свого серця.

… Увійду в святиню свого серця.
В тій святині перебувають особи,
Котрі мене перемінили своєю любов ’ю.
А також ті, котрих я перемінював
Моєю любов ‘ю.
До скількох з тих осіб можу сказати:
“Я є певний, що твоя любов до мене буде тривати вічно ”.
До скількох з них можу сказати:
“Можеш бути певним, що моя любов до тебе не помре ”?
Виберу особу, в любові котрої я цілковито переконаний,
Згадаю хвилини, в котрих я відчував любов від цієї особи,
Відтворю ці хвилини в своїй фантазії ~
Затримаюся на цій думці.
Повернуся в теперішній час
І спогляну на цю особу, ніби вона тут.
Незалежно від того, чи вона жива чи померла

Докладніше

Томас Мертон. Философия одиночества.

(Если бы слово «монах», происходящее от греческого monachos, означало просто одинокого, живущего отдельно от всех остальных человека, то я бы назвал свои заметки «Философия монашеской жизни». Но поскольку это не так, и, говоря о «монахе», сегодня чаще представляют тот или иной институт чем человека, то этого слова я старался избегать. Пишу же я об одиноком духе, предмете, важном для монашеской жизни, но не только для неё, равно как и не только для людей, принесших те или иные обеты и посвятивших себя Богу. Таким образом, хотя я и пишу о monachos в традиционном понимании, о людях, любящих уединение, я намеренно избегаю всего, что способно вызвать в уме читателя образ облаченного в мантию насельника средневековой обители. При этом я ни в коем случае не унижаю и не отвергаю монашество как институт: я просто обхожу всё внешнее и второстепенное, чтобы идти в глубь предмета, к самому в нём существенному. В моих заметках человек, любящий уединение, вполне может быть мирянином, очень далеким от монашеской жизни, как, например, Туро (Thoreau) или Эмили Дикенсон).
І. Засилие развлечений
1. Зачем я пишу об одиночестве? Определенно, не для того, чтобы его проповедовать, ведь подобные проповеди нелепы. Те, кому было суждено, уже уединились. В худшем случае они еще не разобрались в себе, и тогда им нужно в этом помочь. Суть же дела в том, что все мы одиноки. Только большинство из нас одиночество страшит, и мы делаем всё, чтобы поскорее о нем забыть. Как нам это удается? Главным образом, благодаря развлечениям, divertissement, как их называл Паскаль, – делам и удовольствиям, которые общество угодливо преподносит своим членам, дабы окончательно избавить их от самих себя.
Человек связан с обществом гораздо глубже, чем это кажется на первый взгляд. Тот же, кто заявляет, что выживет сам по себе, часто сам отчаянно от общества зависит. Его претензия на одиночество – только проявление несвободы, иллюзия индивидуалиста.
Помимо того, что общество охраняет нас, предоставляя нам самим решать свою судьбу, оно помогает нам стать личностью, перерасти самих себя в служении ближним. Однако, все время предаваясь развлечениям (в смысле divertissement), личностью не станешь. Скорее – уснёшь, утонешь в теплом, оцепенелом равнодушии коллектива, который, в свою очередь, ищет только хлеба и зрелищ. Развлечения бывают вульгарны и глупы, а бывают фальшиво серьёзны, как, например, в тоталитарных режимах. Наше общество тяготеет к глупым, не препятствуя, впрочем, своим членам с угрюмой серьёзностью гоняться за деньгами и общественным положением и во всех грехах винить не себя, а тех, кто живёт при ином строе.

Докладніше


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)