З Біблії ми дізнаємося, що секс є ідеєю Бога і його планом для чоловіка і жінки від самого початку, тобто від моменту їх створення. Він його створив для людей.

Біблія розглядає різні прояви людського життя, включаючи любов до чоловіка і жінки і їх еротичне захоплення один одним. Дехто, напевно, думає, що Адам і Єва живуть як натуристи в Едемському саду, але тоді вони були подібними до дітей, які можуть купатися разом і не відчувати будь-яких рухів тілесної природи, а тому невинні і абсолютно не знають що таке статева відмінність.

Латинське слово adventus – це переклад грецьких термінів епіфанія і парузія. Мовою Римської адміністрації цей термін означав офіційний візит державної сановної особи після призначення на посаду. Як релігійне поняття (на мові грецької культури), він же означав щорічне відвідування божеством присвяченого йому храму або місць попередніх його явищ. Це відвідування пов’язувалося з «освячуванням діяльності» божества і його перебуванням серед своїх сповідників. Річниця такого відвідування відзначалася урочистим чином.

Докладніше

Сьогодні у нас непроста, але дуже цікава тема: Чому не можна не лише говорити погано про чоловіка, але і думати. Якось в інтернеті мені трапилися такі слова:

“Як жінка думає про чоловіка, таким він і стає. Вражаюча річ. Так завжди відбувається. І нічого з цим не можна зробити. Це як таємниця якась, розумієте? Жіноча сила така сильна, вона так тонко діє, що нічого не можна зробити. Якщо жінка тебе вважає нікчемністю, ти стаєш нікчемністю. Жахлива сила, руйнівна. З іншого боку, жінка вважає: “Дуже добре. Мені такий чоловік потрібний. Це моя людина”, – відразу, він тут же міняється, починає розквітати”. Олег Торсунов.

І я замислилася. Думала довго, деякі моменти переживала у своєму житті. А сьогодні вирішила поділитися з вами цими думками:

• він невдаха
• йому не можна довіряти
• він ні на що не здатний
• у нього нічого не вийде
• я гідна кращого
• він обов’язково повинен змінитися
• у нього багато недоліків.

Цей список може бути нескінченним, якщо вчасно не зупинитися. Цим списком ми постійно ділимося зі своїми подругами, з мамою, а якщо і не ділимося, то прокручуємо постійно у своїй голові.

Чому ми це робимо?

Нам здається, що ми зможемо його змінити, і тоді відразу ж зміниться наше життя, і ми станемо добрими, люблячими, ніжними. Тільки нехай він спочатку перестане грати в комп’ютер, почне заробляти стільки, скільки я хочу, запросить куди-небудь, подарує що-небудь. Нехай зміниться.

Докладніше

Наскільки корисно і безпечно займатися йогою, якщо це, на перший погляд, всього лише невинні фізичні вправи? Про це та інше розповів о. Микола Лучко.

Йога абсолютно сконцентрована на людській особі, стосунки тут не відіграють важливої ролі. Це комплексні практики самовдосконалення, відкриття божественного в собі та пошуку гармонії. Християнство ж – релігія любові, яка виникає із живих стосунків і основну ціль вбачає у єднанні з Богом.

Практики йоги за своєю суттю є окультними. 80-90 % людей, поневолених злим духом, практикували до того східні медитативні техніки.
Різноманітні постави йоги під час фізичних вправ – поза собаки, лотоса тощо – повертають людину у світ первісних міфологічних уявлень, при цьому применшуючи гідність її як Божої дитини.

Докладніше

“На людину людина плекає гнів – а сама вилікування в Господа шукає?” (Сирах 28,3)
Постанова та воля протистояти перешкодам, які є на нашому шляху до зцілення, часто є показником справжнього бажання видужати. Це стосується як для тих, хто хворіє, так і тих, хто молиться за них.

Ось деякі перешкоди з якими іноді доводиться зустрічатися:

– Відсутність віри та недовіра (Мт. 13,58; 17,17)
Подібно так як віра сіється в наші серцях через Слово Боже, так невірство засівається в наші серця – сатаною. Невірство постає з непокори та відсутності довіри до Бога.
Також є помилкою вважати божественне зцілення та чудо, як щось дуже рідкісне, яке ніколи не могло б торкнутися нас особисто.

Докладніше

Коли мені було дев’ятнадцять років, мене дуже цікавила йога. Я почала поглиблювати її за допомогою вправ, які повинні були поліпшити мій фізичний стан тіла, після того, я також працювала над своєю психікою: все передбачуване і необхідне для повного розуміння йоги. Я купувала книги, газети, багато читала; крок за кроком я намагалася завоювати “справжнє щастя”, тобто єднання зі Всесвітом. Я докладала чимало зусиль і практикувала по декілька годин щоденно. Через три роки я вже знала, як без особливих труднощів керувати своєю енергією. Ще потрібно було навчитися накопичувати її в одному місці і відкритись до Всесвіту. Я була готова.

Докладніше

Трое за столом. В центре Некто в одеждах Христа – красная рубашка и лазурный плащ. Если это Христос, почему Его иконный лик так необычен? Образ Отца, лик Духа Святого. Чаша. Что внутри? Что происходит в этот момент?

Дом.

Дерево.

Скала.

И Три Чаши в окладе неба.

Икона жертвенной немоты.

Образ удивленного молчания.

Икона Троицы не в числе чтимых икон. Кто слышал об исцелениях у Троицы? О толпах паломников к творению Рублева? Это шедевр не для всех. Он открывается только тем, кто научился смотреть и слышать. Не святым и не праведникам, а искалеченным душам, уязвленным красотой. Немощным грешникам, «книжным детям», которые видят иначе и мучаются смыслами, мудрецам, всегда чреватым истиной и никогда не могущим ее родить, детям Валаама, у которых только и есть, что открытое око. Начало двадцатого века озарилось откровением о Троице: рублевская икона начала говорить, вернее, нашлись люди, способные ее услышать.

Докладніше

Зовсім інше богослов’я хреста притаманне Євангелію від Иоана. Иоан сприймає хрест не як знамено слабкості, а як знамено слави. На хресті Ісус підноситься і прославляється Отцем. На хресті Христос приймається у славу вічного Отця. Але хрест, як слава, водночас є судом, що розкриває гріх світу і наново встановлює Божу славу над цим світом. Піднесений Христос для Иоана завжди залишається розіп’ятим. Иоан порівнює Ісуса на хресті з мідним (бронзовим) змієм, якого Мойсей прикріпив до дерева, щоб ізраїльтяни, яких кусали отруйні змії, дивлячись на цього піднесеного змія, оздоровлялись: “Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути під¬несеним, щоб кожен, хто вірує у Нього, жив жит¬тям вічним” (Йо. 3,14-15). Погляд на Ісуса, Проко-лотого, зцілює нас та очищає тих, хто зазнав смер¬тельних укусів від цього світу. Ісус на хресті – це поранений лікар. Асклепія, грецькою міфічною бога-зцілителя зображали з жезлом, на якому прикріплено змія. Хрест, з одного боку, відобра¬жає найглибшу рану, яка нам загрожує, – рану смерті, з іншого, є знаменом спасіння та відкуплення. Хто вірить у Христа, піднесеного на хрес¬ті заради нас, той вже тепер має у Христі вічне життя, життя, яке більш не підвладне смерті. Хрест для Йоана є водночас запрошенням любові прийти пережити любов Божу в новий спосіб: “Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до Себе” (Йо. 12, 32). Хрест – це престол, на який сходить Христос, щоб на очах у всіх панувати над цим світом та всіх запросити взяти участь у Його вічному житті.

Докладніше

Не раз буває так, що ми приходимо на Месу за звичкою, тому що нас умовили рідні або друзі, — але насправді не до кінця знаємо, що за цим стоїть. Ми нетерпляче дивимося на годинник, під час проповіді думаємо про плани на відпочинок, а всі формули, які вимовляє священик, здаються довгими, незрозумілими та повністю відірваними від реальності. Що ж за всім цим стоїть? У чому, насправді, ми беремо участь, і як зробити, щоб Євхаристія була часом поглиблення відносин із Богом? Ось 10 фактів про Євхаристію, які можуть повністю змінити твоє мислення і показати, чим насправді є Свята Меса.

Докладніше

Говорять, що не одяг прикрашує людину, але людину без одягу сприймають тільки тілесно. Дух відкривається, коли прикриваємо тіло-звідси в найбільш урядових актах вживають багато оздобленого літургійного одягу. Одяг виражає одягнення благодаттю оправдання і виносить понад людську природу. Читаючи опис Страстей Христових, нашу увагу вражає обряд вояків, котрі одягали та здирали з Ісуса одяг. Спочатку одягли Його в червону шату, вкладаючи одночасно на голову тернову корону. Після того, як наглумилися з Ісуса, здерли з нього червоний одяг, та одягнули на Нього Його власний одяг. Після розіпяття кинули жереб про одяг Ісуса. А коли нарешті помер на хресті,розірвалася заслона єрусалимського храму, подібно, як первосвященик Каяфа розірвав свої шати, зі згіршення словами Ісуса. Востаннє Йосип з Арматеї завинув Ісусове тіло в чисте полотно і поховав у своєму гробі. Але перед цим у Вербну неділю, люди стелилт свої плащі під копитами осляти на котрому тріумфально вїзджав Ісус Христос в Єрусалим.

Докладніше