Т Р А Н З І Т У С
Життя парафії 2016«Я голосом моїм до Господа взиваю,
Я голосом моїм до Господа молюся»
(Псалом 142)
Не завжди закінчення – це кінець. Чи то закінчення справи, закінчення роботи, закінчення життя – це стає початком іншого, невідомого. Так і ТРАНЗІТУС – це перехід до іншого життя, від земного до вічного. Скільки ми про людину пам’ятаємо – стільки вона і живе.
Третього жовтня, року Господнього 1226, святий Франциск помирає тілесно, але духовно переходить до життя вічного. Це і є ТРАНЗІТУС. Третього жовтня щорічно вся францисканська родина: І Орден, ІІ Орден, ІІІ Орден (Світських), вшановує смерть святого Франциска з Ассизі. Четвертого жовтня день пам’яті святого Франциска Ассизького. Вже 790 років він живе і 790 років перетворює цей Перехід в Літургію, подібну до смерті Господа Ісуса Христа.
Заклик святого Франциска: «Жити згідно Євангелія, прославляти Господа в усіх Його творіннях, своїм життям убогим, в покорі, вірним образу Ісуса Христа.» – живе і понині. І всі покоління мають покликаних мирян, які своїм життям, на місцях праці, в сім’ях свідчать про життя, згідно з Євангелієм, наслідуючи святого Франциска.
Господь, силою своєї безмежної Любові, через Воскресіння, перетворює нашого найстарішого ворога – смерть, в благодать спасіння, через її холодний, безжиттєвий подих переводить нас до життя вічного. Цей перехід – ТРАНЗІТУС, є підсумком нашого земного життя, в ньому ми повинні вбачати сенс наших скорбот і страждань, котрі в очах світу є абсурдом, а в очах Божих безцінним скарбом.
У ці дні, 3 і 4 жовтня, ми більш усвідомлюємо своє францисканське покликання, значення служіння та апостольства, спосіб євангелічного життя, роздумуємо над Божим Словом, «переходячи від Євангелія до життя і від життя до Євангелія».
Третього жовтня після вечірньої Літургії відбудеться ТРАНЗІТУС. Запрошуємо разом з нами пережити цю мить Переходу. В молитовній тиші францисканська родина з вознесеними руками взиває «Отче наш…», «Радуйся, Маріє…», «Слава Отцю…» 5 разів, на згадку смерті святого Франциска. У ці хвилини наближаєшся до правди віри, але як її збагнути розумом?!!
Не тільки на ТРАНЗІТУСІ, але й кожного дня в пам’яті і на вустах ці слова: «Не залишай нас, отче Франциску… Дивовижний цей дар – любов Твоя… Навчи нас нести всім людям цей скарб…»
Підготувала сестра ФОС м. Житомира Людмила Данилко.