ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

Великий тиждень

Життя парафії 2017

Великий тиждень

Великий тиждень

Роздуми

Входимо в найважливіший тиждень літургійного року, який називається Великим. Церква установила його, щоб допомогти нам якнайкраще пережити тайну Муки, Смерті і Воскресіння Ісуса – Тайну нашого спасіння, найважливіші події в історії людства. А тому таким важливим і Великим є цей тиждень. Він формувався в літургії поступово. Спочатку піст перед Великоднем тривав лише 3 дні. З часом було введено сорокаденний піст, в якому по-особливому виділено Великий Тиждень. Розпочинає його Вербна Неділя. Цього дня Христос в’їхав урочисто в Єрусалим, щоб там звершити діло спасіння.

 

Великий тиждень Великий тиждень Великий тиждень

Входимо в найважливіший тиждень літургійного року, який називається Великим. Церква установила його, щоб допомогти нам якнайкраще пережити тайну, Страстей Смерті і Воскресіння Ісуса – Тайну нашого спасіння, найважливіші події в історії людства. А тому таким важливим і Великим є цей тиждень. Він формувався в літургії поступово. Спочатку піст перед Великоднем тривав лише 3 дні. З часом було введено сорокаденний піст, в якому по-особливому виділено Великий Тиждень. Розпочинає його Вербна Неділя. Цього дня Христос в’їхав урочисто в Єрусалим, щоб там звершити діло спасіння.

 

Великий тиждень Великий тиждень Великий тиждень
Про цю подію пишуть усі чотири євангелісти, що свідчить про те, яке велике значення вона мала для них. Йоан Євангеліст коротко і стисло звітує: «Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля й вийшли Йому назустріч з окликами: Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар.» (Йн 12, 12-13). Учасники привітання Ісуса чули про великі чуда, здійснені Ним, особливо про недавнє воскресіння Лазаря. Сподівалися, що Він оголосить себе Царем Ізраїля, вижене римлян і закінчиться неволя Вибраного народу. Оживлені цією надією стелили під ноги осляти, несучого Ісуса, свій одяг та пальмове гілля, волаючи: «Осанна!».

Великий тиждень

Церква згадує цей в’їзд, благословляючи вербні гілки, з якими вірні в процесії прибувають на головну святу Месу. Звичай благословення гілок появився в ХІ столітті. Процесія з ними має на меті з однієї сторони пригадати подію з життя Ісуса, а з іншої сторони усвідомити нам, що проголошуючи Христа Царем, ми погоджуємося на дорогу до Небесного Отця, яка веде через хрест. Бо ж не інакше було в житті нашого Господа.

Про що думав Ісус під час свого урочистого в’їзду в Єрусалим? Напевно думав про здійснення пророцтва, яке звіщало цю подію. Але Він знав також про уже близьку Страсну П’ятницю. Бачив обличчя тих, які невдовзі будуть кричати: «Розіпни Його!» (Мк 15, 13). В літургії Вербної неділі є присутні два моменти: радісна процесія з вербами а також читання Господньої муки. В цей спосіб Церква підкреслює, що Господній тріумф та Його Жертва є між собою нерозлучно пов’язані. Бо хоч через кілька днів після радісного привітання Ісус досвідчить такої ганебної смерті, то однак ніколи не перестане бути Царем Всесвіту. Його троном стане хрест. Після опису Господньої Муки замовкають органи та дзвони, наближається уприсутнення тайни Господньої муки.

Великий тиждень

Великий тиждень

До 1955 р. в Церкві існував звичай, що священик виходив у Вербну неділю перед храм, а двері святині зачиняли. Тоді священик вдаряв три рази хрестом в двері, після чого їх відкривали, а процесія входила до храму на Службу Божу. Цей символ мав пригадати вірним, що закрите небо було нам відкрите завдяки хресній смерті Ісуса.

Найважливішими днями Великого тижня є Пасхальне Тридення, яке розпочинається у Великий Четвер. У цей день літургія Церкви впроваджує нас в тайну Господньої Вечері Великого Четверга. Святе Пасхальне Тридення Господньої Муки та Воскресіння ясніє як вершина всього літургійного року. Так як неділя становить вершину тижня, так літургійний рік осягає вершину в урочистість Пасхи. Пасхальне Тридення розпочинається Месою Господньої Вечері, а закінчується вечірнею неділі Воскресіння.

Ісус, засідаючи до своєї останньої в житті Пасхи, сказав знаменні слова: «Я сильно бажав спожити оцю Пасху з вами перш, ніж мені страждати» (Лк 22, 15). Чому? Бо ця Пасха, яку завжди обходили євреї, стала тепер «Предивною Пасхою». Бо був це день прощання і розставання з Апостолами. День об’явлення зворушливої любові та покори Божого Сина. День установлення Євхаристії і священства.
Над хлібом і вином, традиційною поживою для євреїв, спочило Ісусове благословення і слова переміни: «Беріть і їжте, це моє Тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: Пийте з н..
неї всі, бо це Кров моя Нового Завіту» (Мт 26, 26-28). Вперше в незрозумілий, таємничий спосіб Бог Людина став поживою для людей.

Папа Йоан Павло ІІ в своїй енцикліці про Євхаристію в житті Церкви писав про велике євхаристійне захоплення над тим, що сталося під час Тайної Вечері. Предивною була ця Вечеря, бо буде тривала до кінця світу і кожен може брати в ній участь. Предивною була, бо Христос установив під час Неї священство. Наказав уприсутнювати Євхаристію як Жертву і Трапезу. «Чиніть це на мій спомин» (Лк 22, 19). Сьогодні всі священики виконують це доручення, звершують Найсвятішу Жертву. Священство є участю в священстві Христа, який є єдиним, Найвищим Священиком. Це священство триває, є присутнє в таїнстві священства. Переживаючи Рік священства по-особливому дякуймо Богу в цей Великий Четвер за священиків, яких нам дає та просімо для них про благодать святості та вірності.

Під час літургії Великого Четверга вживається також обряд миття ніг. Цей жест у євреїв виконували завжди раби або слуги. Ісус під час Тайної Вечері власноруч омив ноги апостолам, даючи приклад любові кожному з нас. Любові, яка є безкорисливим даром з себе для інших; яка не чекає, щоб їй служили, але сама спішить служити. Звичай миття один одному ніг спершу мав місце у бенедиктинських монастирях. Згодом цей жест почав використовуватись у Літургії Великого Четверга. Спочатку у римській Літургії його могли виконувати лише єпископи і абати. Сьогодні, після літургійної реформи, цей обряд може звершуватись у кожній парафіяльній спільноті.

Після літургії наступає «оголення вівтаря», тобто знімається з нього скатертина на знак зради, самотності та оголення Ісуса перед хрестовою смертю. Давніше, в стародавніх базиліках, після Меси Господньої Вечері вівтарі руйнували, щоб їх в суботу знову відбудувати. Таким чином проявлявся динамізм та експресія літургії.

Усе, що відбулося в Великий Четвер, сталося на тлі зради Юди Іскаріота. Так буде до кінця світу з тією «Предивною Вечерею». Буде Євхаристія, буде священство і Церква, «яку брами пекельні не подолають». Але будуть також зради і відступи, бо де є людина, там буде також слабкість і гріх. Щоб нам тільки не забракло покори та відваги повертатися зі скрушеним серцем до Господа.

Наступним днем Пасхального Тридення є Велика П’ятниця. В цей день не відправляється Євхаристія. Відбувається тоді літургія Господньої муки, в центрі якої знаходиться заслонений хрест, на якому відбулася перемога Господа над гріхом, смертю та сатаною. В перших віках християнства по-особливому підкреслювалося, що хрест є знаком перемоги, а не лише страждання та смерті. Христос був на хресті одягнений в царські або священицькі шати. Тому в днях особливого переживання муки Ісуса цей тріумфуючий хрест заслоняли. Відслоняли його в момент перемоги Ісуса смертю на хресті, тобто в Велику П’ятницю.

Цей звичай залишився і до сьогодні, хоч сьогодні в зображенні Ісуса на хресті більш підкреслюється Його страждання. Церква хоче нам однак показати, що страждання і смерть Ісуса є тайною, бо по-людськи Ісус був переможений, однак так насправді Він переміг. Своїм стражданням та смертю Він переміг смерть вічну. Це є великою тайною нашої віри.

Під час літургії Господньої Муки відбувається адорація хреста, який урочисто вноситься до храму. Вшанування хреста відбувається так як в перших віках християнства: можна до нього торкнутись чолом, можна його поцілувати. В цьому хресті бачимо Голгофський хрест, на якому помер Господь. Тому під час літургії Великої П’ятниці приклякаємо перед ним та вшановуємо з такою ж вірою, з якою ми вшановували б хрест на Голгофі. Поклоніння хресту означає, що для нас немає нічого ціннішого понад Христа, понад Його смерть і воскресіння. Також впродовж усього дня у Велику Суботу, аж до Пасхальної Вігілії, приклякаємо перед хрестом, віддаючи йому глибоку пошану.
Велика П’ятниця є днем, який потрібно переживати в пості, молитві та святій тиші. На жаль багато людей забуває про ці важливі елементи, зосереджуючись лише на зовнішніх приготуваннях до святкування Великодня. Адже в Велику П’ятницю Христос віддає за нас своє життя. Тому на знак єдності з Ним ми повинні з любов’ю брати участь в Його стражданні через піст та відречення. Це д …
Альбертовий вітрак. За благословенням настоятеля о.Тадея, і старанням о. Альберта територію нашого храму прикрашає гарний вітрак.
Ісус є Господь (Киріос). Це найпростіше та найстарше визнання віри перших християн. Пізнання історичного Ісуса було б помилковим, якби ми в період великодніх свят не усвідомили, що Ісус воскрес для нас, і ми повинні воскреснути разом із ним. Всі пасхальні події Ісуса відбуваються згідно з Божим планом спасіння. Господь знаходиться не поруч з людиною, Ісус входить в неї (і це чинить заради нас як голова тіла). Бог-Отець приймає акт жертви Христа – відкуплення та відшкодування Богу за гріхи людей. Відповідь Бога-Отця – Воскресіння Ісуса в людській природі.
Пізнання Христа віри. Є один Бог-Отець, від Якого – все, і для Якого – ми, і один Ісус Христос, через Якого – все, і ми – через Нього. Після Воскресіння Ісус належить до сфери реальності, незрозумілої людському розуму (апостоли та Марія Магдалина не впізнали Його). Христос вже не належить до світу, який можна пізнати людськими почуттями, Він належить Богу. Його може побачити той, кому Він Сам відкривається. Через серце, осяяне Святим Духом, Ісус дає можливість нашим почуттям пізнати Його, але тільки для того, щоб ми за цим побачили щось більше, пережили таємницю Христофанії (Ісус дозволяє, щоб Його воскреслого впізнали учні). Перемога Христа над смертю є вершиною біблійного свідоцтва. Сила Божа є надією та реальністю, і це зміст пасхального Одкровення, котрий визволяє. Господь відкриває Себе Самого, Свою силу, сильнішу від сили смерті, силу тринітарної любові Бога. Мироносиці є знаком Божого люду (Церкви). Гріб (у перекладі з грецької «місце спомину»), до якого прийшли мироносиці, є місцем, де жінки досвідчили ангелофанії (тобто об’явлення ангелів). Саме біля гробу пригадали жінкам те, що говорив Ісус про Своє воскресіння.
Максим Ісповідник стверджує, що гріб Господній це, безперечно, світ людини, її серце; полотнище, у яке було загорнуте тіло Ісуса, символізує нам чуттєві відчуття людини; хустка це пізнання духовної дійсності людини, включаючи позитивне пізнання Бога. Розум у всій своїй прозорості повинен увійти у Христовий гріб. І коли всі природні сили та людський розум будуть стерті, Ісус повстане в серці людини Сам, як воскреслий із мертвих.


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)