ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

… Увійду в святиню свого серця.

Духовність

... Увійду в святиню свого серця.

… Увійду в святиню свого серця.
В тій святині перебувають особи,
Котрі мене перемінили своєю любов ’ю.
А також ті, котрих я перемінював
Моєю любов ‘ю.
До скількох з тих осіб можу сказати:
“Я є певний, що твоя любов до мене буде тривати вічно ”.
До скількох з них можу сказати:
“Можеш бути певним, що моя любов до тебе не помре ”?
Виберу особу, в любові котрої я цілковито переконаний,
Згадаю хвилини, в котрих я відчував любов від цієї особи,
Відтворю ці хвилини в своїй фантазії ~
Затримаюся на цій думці.
Повернуся в теперішній час
І спогляну на цю особу, ніби вона тут.
Незалежно від того, чи вона жива чи померла

 

Візьмемо один одного за руки,
Дозволю, щоб її любов
проникла до мого серця.
І подумаю про те, скільки це додає мені сили.
Дозволю також, щоб моя любов проникила в глибину серця цієї особи.
Нехай обидва струмені любові
Проникнуться, взаємно
створюючи атмосферу любові.
Закінчую в святині –
бо любити є справою Божою
І Бог є Любов.
О понимании
Не пропустите свою родственную душу…
У Куприна есть рассказ о даме, которая ехала с жестоким и грубым мужем в поезде. Муж уснул и храпел — устал замечания делать и одергивать… И дама разговорилась с молодым офицером — совершенно невинный разговор, о посторонних вещах.
О том, как в детстве можно замереть — и время словно замедляется, его течение становится иным, и это — почти вечность… О том, как таинственно и странно сидеть под столом, отъединившись от всего мира, трогать бахрому на скатерти… О странной горечи в груди, когда смотришь на пылающие и гаснущие угли… Такие разговоры они вели и прекрасно понимали друг друга; все эти ощущения, чувства, переживания у них были общие, понятные, одинаковые, и говорили они взахлеб о жизни души под храп и завывания спящего грубого человека, стараясь тихо шептать — чтобы не нарушить его сон. Но он все равно проснулся, перевернулся, что-то злобно бормоча в адрес жены. Молодому офицеру надо было выходить — вот уже его станция. И он вдруг понял, что никогда, никогда он не встретит более близкой и родственной души, с которой так счастливо можно жить, просто — быть вместе… И они вместе и вышли, даже не взяв багаж дамы — в полную неизвестность, но и в полную свободу. Они решились и смогли.
Рассказ написан за несколько лет до революции и кровавых событий — будем надеяться, что они успели пожить и порадоваться. Жизнь коротка. То революция, то война, то старость пришла… Но они решились. А многие — не решаются, когда им выпадает огромное счастье — встретить родственную душу.
И остаются в вагоне, машут на прощанье и всю жизнь тоскуют и плачут об утраченной любви. Об утраченной возможности любви. Страшно рисковать, страшно оставлять чемоданы с нажитым барахлом, страшно менять жизнь, — это так понятно. Но родственную душу человек встречает всего раз в жизни — если встречает. Не всем это дано.
И полное понимание, духовная близость — это и есть истинная любовь. И, наверное, мешкать не надо — поезд едет дальше. Время не ждет. И души не хотят расставаться… И это просто напоминание о любви и быстротечности жизни — иногда об этом надо напомнить тем, кто никак не может решиться.
Автор: Анна Кирьянова


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)